Немов загублена душа
Стою в невідомості долі,
Де знов загинули слова,
Де знов,мов вперше в воріт болі.
Той смуток огорта мене,
А розпач роздирає душу.
Люблю,люблю,люблю тебе!!!
Та розпрощаться знову мушу.
Це не кінець-це ще початок,
Що вкотре роз"єднає нас.
І ніби втрачені перчатки
Так нам любов погубив час!
Це певне розчарування коли якраз любиш а не любим. Але й надія,що немає прекраснішого ніж любов,і тому неважливо що є важливішим,адже подаривши це почуття ми отримаєм його удвічі більше. І кожна людина,що каже,що не любить, завжди частинку цього почуття тримає в серці. Тільки потрібно це побачить і відкрити їй самій. Тож я вважаю,що ми самі і є любов. Не потрібно розділяти.
|